Сколівська районна рада
Сколівський район, Львівська область

Роз'яснення Офісу омбудсмана України: трудові права в умовах карантину

Переглядів: 42

У період запровадження карантину та застосування обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), коли через обмеження руху громадського транспорту, міжміського сполучення, тощо працівники не мають можливості дістатися до місця роботи чи у зв’язку з падінням доходів підприємства простоюють або закриваються, до Уповноваженого з прав людини надходять повідомлення про порушення роботодавцями трудових прав працівників. 

Які ж трудові права має працівник у період карантину? 

Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)». Цим Законом до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про зайнятість»  внесено зміни, відповідно до яких працівники під час карантину мають право: 

  • працювати на умовах дистанційної (надомної) роботи (стаття 60 КЗпП України).

Дистанційна (надомна) робота – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу. Статтею 50 КЗпП встановлена нормальна тривалість робочого часу працівників, яка  не може перевищувати 40 годин на тиждень. 

У період запровадження карантину та застосування обмежувальних заходів умова про дистанційну (надомну) роботу встановлюється                         у наказі (розпорядженні) роботодавця, з яким має бути ознайомлений працівник.

  • працювати на умовах гнучкого режиму робочого часу (стаття 60 КЗпП України).

     За погодженням між працівником і роботодавцем для працівника може встановлюватись гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу так і згодом.

Гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу може передбачати:

1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатись поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування. 

Облік робочого часу забезпечується роботодавцем.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на  безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту, інше) або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці. 

  • на оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені трудовим договором, за виконання дистанційної (надомної) роботи або роботи на умовах гнучкого режиму робочого часу (стаття 60 КЗпП України).

Виконання дистанційної (надомної) роботи чи застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. 

  • на оплату часу простою в період оголошення карантину з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу)  (стаття 113 КЗпП України).

  • на відпустку без збереження заробітної плати на період карантину (стаття 84 КЗпП України, стаття 26 Закону України «Про відпустки»)

Звертаємо увагу, що така відпустка надається за згодою сторін трудового договору. Якщо працівник не виявив бажання на оформлення відпустки без збереження заробітної плати на час карантину, роботодавець не має права вимагати від нього написати заяву на таку відпустку.

Крім того слід мати на увазі, що відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки» матері або іншій особі (батьку дитини, бабі, діду чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, особі, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одному із прийомних батьків чи батьків-вихователів) надається відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину. Така відпустка надається за бажанням працівника в обов'язковому порядку. Тобто, роботодавець не має права відмовити зазначеним працівникам у наданні зазначеної відпустки.

Також працівники мають право використати у період карантину:

- невикористані оплачувані щорічні основну та додаткову відпустки, порядок надання яких визначено у статті 10 Закону України «Про відпустки»;

- соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи(стаття 19 Закону України «Про відпустки»). 

-  на допомогу по частковому безробіттю на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України (статті 47, 471  Закону України «Про зайнятість населення).

Допомога по частковому безробіттю надається центрами зайнятості застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам.

Сума допомоги по частковому безробіттю надається роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва за період проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, та у разі відсутності у роботодавця заборгованості з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Карантин не може бути підставою для звільнення.

Під час карантину спостерігаються випадки, коли роботодавці змушують працівників писати заяви на звільнення за власним бажанням. Такі дії роботодавця є незаконними. 

Законодавством про працю не передбачено підстав для звільнення працівника у період карантину або обмежувальних заходів. Тому, якщо у працівника не має бажання звільнитись з роботи, йому слід відмовитись від написання такої заяви. У протилежному  випадку, коли працівник буде вважати звільнення незаконним і звернеться до суду з позовом про поновлення на роботі, йому буде вкрай важко довести факт примушування з боку роботодавця до написання заяви про звільнення за власним бажанням.

Незалежно від введення карантину або обмежувальних заходів, трудовий договір може бути розірваний лише з підстав, прямо визначених Кодексом законів про працю України або іншими спеціальними Законами, зокрема Законом України «Про державну службу».

У разі, якщо у період карантину у працівника виникли обставини, зумовлені неможливістю продовжувати роботу,то трудовий договір у будь-який час може бути припинений за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України) або розірваний за власним бажанням працівника (стаття 38 КЗпП України).

Трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у випадках, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України.

Що необхідно знати працівнику у випадку звільнення з роботи?

Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок. 

У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Після звільнення громадянин має право на соціальний захист на випадок безробіття.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2020 р. № 244  внесено зміни до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, а саме:

- Державному центру зайнятості надано право у період встановлення карантину визначати особливості реєстрації, перереєстрації безробітних, надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого порядку.

 - у період встановлення карантину реєстрація безробітного здійснюється з першого дня після подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного за формою, визначеною Державним центром зайнятості. Призначення виплати допомоги по безробіттю у такому разі здійснюється з першого дня реєстрації безробітного.

- після завершення карантину безробітний зобов’язаний протягом 10 робочих днів подати центру зайнятості перелік документів, визначених пунктами 17-19 цього Порядку. Такий період може бути продовжений з урахуванням поважної причини, передбаченої пунктом 28 цього Порядку(зокрема, хвороби громадянина, смерті членів його сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 14 років тощо). У такому разі документи подаються до центру зайнятості на наступний день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв’язку з поважною причиною.

За інформацією розміщеною на офіційному сайті Державного центру зайнятості всі консультації, пов’язані з отриманням соціальних послуг та матеріального забезпечення, надаються різними способами дистанційної комунікації.

Громадяни, які виявили намір отримати статус безробітного, подають заяву про надання/поновлення статусу безробітного та заяву про призначення/поновлення допомоги по безробіттю у такі способи:

- у скриньку для кореспонденції, що розташована при вході до центру зайнятості;

- через електронну пошту центру зайнятості.

- нарахування допомоги по безробіттю здійснюється без відвідування безробітним центру зайнятості у разі підтвердження ним телефоном наміру перебувати на обліку у службі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю й інші соціальні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.

 

Регіональне представництво

Уповноваженого в Львівській області

адреса: вул. Винниченка, 18, м. Львів,79008

електронна скринька: pred.lviv@ombudsman.gov.ua

« повернутися до списку новин